НИЗОВИ́Й, а́, е́.
1. Який дме низом або знизу, перев. від води (про вітер). Душно так, млосно… Коли б хоч легенький подих низового вітру приніс на своїх крилах прохолоду (Коцюб., І, 1955, 180); Від Дніпра ледь повівав теплий низовий вітер (Скл., Святослав, 1959, 7).
2. Розташований у низині (у 1 знач.) або нижче від чого-небудь. Ще раз глянули ми знизу на верх Шевченкової гори .. і поїхали низовою дорогою в Канів (Н.-Лев., II, 1956, 387); Низові луки лівого берега до виднокругу залиті холодною чистою водою (Собко, Вогонь.., 1947, 99); Дніпровські плавні — це цілий край з низовими лісами, з намулистими лугами (Гончар, II, 1959, 372).
3. Який живе, перебуває в низов’ї ріки. — Варта низова з Дніпра шле звідомлення, що посол турецького султана Осман-ага минув сторожові лінії (Вітч., 4, 1947, 22); Ідуть полем, долами крутими Руські люди — з Дону побратими, А ще з ними низова голота (Мал., Звенигора, 1959, 230).
Низове́ коза́цтво, іст. — запорізькі козаки, що жили в низов’ї Дніпра. Художнім досягненням П. Панча є детальний опис життя, побуту, звичаїв січового і низового козацтва (Іст. укр. літ., II, 1956, 456).
4. Створений низькими звуками; подібний до баса. М’який низовий баритон [Казанцева] лащився до її душі, і все ще лунав глибоко, глибоко в серці (Н.-Лев., III, 1956, 138).
5. Який обслуговує, безпосередньо зв’язаний з широкими народними масами. Роль низових осередків у житті нашої партії, в її боротьбі за побудову комунізму надзвичайно велика (Ком. Укр., 4, 1963, 8); Партія мудро й послідовно спрямовує кожного керівного й низового працівника до діяльності творчої (Вітч., 6, 1962, 164); — Згодом довелося посопіти і на низовій роботі. Секретарював у сільраді (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 411.