НИРО́К, нирка́, ч. Водоплавний птах родини качиних, що добуває їжу, надовго пірнаючи під воду. Чайка сліпуче зблисне в повітрі або з’явиться з-поміж хвиль самотній нирок, виткнеться чорною головкою і пірне знов, зникне, як і не було його (Гончар, Тронка, 1963, 234).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 414.