НИ́ШКОМ, присл.
1. Тихо. Устав Чіпка тихо; налапав двері; нишком вийшов у сіни (Мирний, І, 1949, 333); — Мабуть-таки захворів наш синок, — нишком звернулася мати до батька. — І вночі не спав, і зараз схопився… (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 210); // Притаївшись, мовчки. Софійка втекла на леваду, до старої дуплистої верби. Забилася в дупло і нишком сиділа, щоб не помітили дорослі (Дім., Ідол, 1961, 10).
2. Крадькома, потай, щоб інші не бачили, не знали. А нумо знову віршувать. Звичайне, нишком (Шевч., II, 1963, 78); Пан, нишком од панії, дав їй карбованця грошей, та не взяла Катря (Вовчок, І, 1955, 130); Зюзін нишком малював карикатуру на Андрія — дуже їдку і образливу (Збан., Курил. о-ви, 1963, 169).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 416.