НИ́ШКОМ-ТИ́ШКОМ, присл., розм. Те саме, що ни́шком. Повій, вітре, нишком-тишком Над рум’яним, білим личком (Рудан., Тв., 1956, 36); Пани дивилися на ту роботу, та охали та зітхали, нишком-тишком самі між собою щось балакали… (Мирний, І, 1949, 298).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 416.