НИ́ШПОРИТИ, рю, риш, недок., розм. Шукати, заглядаючи скрізь, оглядаючи все. Дорослі з піснями стинають стиглі кетяги в коновки та носять до бочки, а весела замурзана солодким соком дітвора нишпорить попід кущами, вишукує непомічені грона (Коцюб., І, 1955, 191); Він перекидав папери, нишпорив по всіх закутках, але не знаходив того, що його цікавило (Кочура, Зол. грамота, 1960, 240); Бійці розсипались поміж депутатськими рядами, нишпорячи, чи не причаївся часом де внизу застуканий фриц (Гончар, III, 1959, 291); * Образно. По небу знову стали нишпорити прожектори (Ільч., Вибр., 1948, 6).
◊ Ни́шпорити о́ком (очи́ма) див. о́ко1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 416.