НИ́ЩЕЧКОМ, присл., розм. Те саме, що ни́шком. — От-от уже почне кипіть [море], — Хто-небудь нищечком мовляє, — Ось цитьте, зараз запалає… (Гл., Вибр., 1951, 37); Віршую нищечком, грішу, Бог зна колишнії случаї В душі своїй перебираю Та списую (Шевч., II, 1953, 87); — А чи не потанцювати мені? — подумав Василь, відчуваючи в тілі незвичайну легкість і радість руху. — Дай я трошки потанцюю, повчусь собі нищечком, отак-от, щоб ніхто не бачив… (Довж., І, 1958, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 416.