НИ́ЩИТИСЯ, щуся, щишся, недок.
1. Руйнуватися, ламатися, псуватися і т. ін. Маєтки пустіли, нищилися, височенні палаци по селах стояли з розбитими вікнами (Мирний, IV, 1955, 240); В дорогу! В дорогу, що тягнеться серед того-таки дрібного сіряку, що вкритий величезними вибоїнами, де худоба ламає ноги, нищаться колеса візків… (Досв., Гюлле, 1961, 153).
2. Пас. до ни́щити. Вона весь вік З сил вибивалась, мов лучина та Горіла й власним нищилась огнем (Фр., X, 1954, 370); Хто забуде чудові жита наші, наші пшениці, сади наші..? Хто забуде, як горіли вони? Як нищились і роздирались вони вогнем і залізом? (Довж., III, 1960, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 417.