НОВОМО́ДНИЙ, а, е.
1. Зробл., вигот. відповідно до вимог нової, останньої моди. Мигне часом циліндр, новомодний жіночий бриль — і рядом білий халат араба (Коцюб., III, 1956, 348); Пріська надивувалася вволю, дивлячись, як пані спокійно.. натягала на чорні сорочки своїм дітям новомодні сукні (Л. Янов., І, 1959, 226).
2. Який недавно став модним. Усі гості сього новомодного празника вже зібралися (Фр., II, 1950, 367).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 435.