НОВОПРИБУ́ЛИЙ, а, е. Який недавно або тільки що прибув куди-небудь. Новоприбулий боярин Тугар Вовк оповістив тухольцям, що хотів би зробити великі лови на медведів (Фр., VI, 1951, 10); Щорс підійшов до новоприбулого повстанського загону (Довж., І, 1958, 138); // у знач. ім. новоприбу́лий, лого, ч.; новоприбу́ла, лої, ж. Людина, яка недавно або тільки що прибула куди-небудь. [Рената:] Сестричко! Ось я тут! (Цілується з новоприбулою) (Л. Укр., II, 1951, 480); Сергій наливає склянку і підносить новоприбулому (Тют., Вир, 1964, 207).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 436.