НОГАВИ́ЦЯ, і, ж., діал.
1. Холоша. — Били-сте Йваниху? — запитав суддя Грицька, що стояв босий, з одною ногавицею підкоченою, в сардаці наопашки (Март., Тв., 1954, 93); З гущини вискочив Грицько Хрін, десь опудало на коноплях узяв, начепив синю дерту ногавицю, куценького брилика нап’яв (Горд., Чужу ниву.., 1947, 227).
2. тільки мн. Суконні штани. Алі, на своїх довгих ногах, тісно обтягнених жовтими ногавицями, в синій куртці і червоній пов’язці, високий і гнучкий, як молодий кипарис, здавався на тлі неба велетнем (Коцюб., І, 1955, 400); Прийшли люди до кравця.., Щоб пошив їм жупана Й добрі ногавиці (Сам., І, 1958, 213).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 439.