НОГА́ЙЦІ, ів, мн. (одн. нога́єць, йця, ч.; нога́йка, и, ж.). Народність тюркської мовної групи, що живе на Кавказі (перев. на півночі Дагестанської АРСР). Дорогою розпитував я Коржа, як запорожці боронились од несподіваних набігів ногайців (Стор., І, 1957, 262).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 440.