НОРМУВА́ЛЬНИК, а, ч. Фахівець з нормування. Прийшли хронометражист і нормувальник. Вони повинні простежити і записати до секунди весь робочий день Костюченка (Ткач, Черг. завдання, 1951, 154); В господарствах, які впроваджують технічно обгрунтовані норми, слід виділити нормувальника або доручити цю роботу економісту (Хлібороб Укр., 11, 1964, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 443.