НОСИ́ТИСЯ, ношу́ся, но́сишся, недок.
1. Те саме, що нести́ся 1, але з позначенням повторюваності, тривалості дії, що відбувається в різний час або в різних напрямках. Могутній "КВ" [танк] носився полем бою (Цюпа, Назустріч.., 1958, 183); Лестило її дівочому честолюбству відчувати, що десятки очей стежать за нею, коли вона в п’яному шаленстві носиться з кимсь у танці (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 52); Сагайда, розчервонівшись, теж носився з сокирою по вогневій, хвацько накидався на дерева (Гончар, III, 1959, 390); Довго ще громовий гуркіт носився, тремтячи, під склепінням (Довж., І, 1958, 244); Пахощі з липи і квіток носилися в повітрі (Мирний, І, 1954, 164); Вітер рвав загривки грудочок і чорною метелицею носився по ріллі (Панч, В дорозі, 1959, 46); З осені знову стали носитися чутки про нарізку [землі] (Головко, II, 1957, 253).
2. Багато, довго носити кого-, що-небудь. І серце, і душу віддала [Уляна] своїй дитині, своєму чорноголовому Івасеві, Носиться цілими днями із ним, з рук не спускає (Мирний, І, 1954, 301).
3. перен., розм. Захоплюючись чим-небудь, приділяти йому багато уваги, думати, мріяти весь час про нього. Довгі літа він носився з тою гадкою [про проведення дороги] (Фр., VI, 1951, 38); — Мій старшина там носиться з оригінальним планом… (Гончар, III, 1959, 249); Бригадир носився з думкою про двохсотпудовий урожай пшениці (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 28); // Виявляти надмірну турботу, надто прихильно ставитися до кого-небудь. Так носилися зо мною, так дбали всі про мене, такий мені робили "почет", що мені аж недобре було (Коцюб., III, 1956, 318).
◊ Носи́тися, як ду́рень з пи́саною то́рбою (сту́пою і т. ін.) з чим — приділяти велику увагу тому, що її не варте. — Нам треба раніше думати про волю, а потім про землю! — гукнув через стіл Варава. — З нас досить… як дурень з писаною торбою, носитися з ідеалами сірої свити (Стельмах, І, 1962, 333).
4. розм., рідко. Те саме, що одяга́тися. Коло хати ношуся по-старому, а до міста переодягаюся (Март., Тв., 1954, 210); Ремінь з бляхою.. туго стягував його стан, червоний кант оздоблював.. штани, які носились поверх чобітків (Скл., Легенд. начдив, 1957, 14).
5. Пас. до носи́ти 2. Нерідко зустрічалися плахти, що мають стримані кольори — чорний, жовтий, білий. Вони носились жінками старшого віку (Нар. тв. та етн., 2, 1962, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 445.