НОСІ́Й, я́, ч.
1. Те саме, що носи́льник. Надриваючись, Даша виволокла на перон два важких чемодани.. Але потрібної хвилини на пероні не було жодного носія (Жур., Даша, 1961, 23); Крім пасажирів, тут були проводжаючі.. Між ними з’являлись і зникали носії в білих фартухах (Трубл., II, 1955, 22); // Той, хто взагалі несе що-небудь. Від залізних бочок, з котрих цівкою ллється паруюча рідина, раз у раз бігають з повними бідонами носії. (Коцюб., І, 1955, 227); Тричі змінялися негри-носії, а Настя не рухалася, лежала, як мертва (Тулуб, Людолови, І, 1957, 253).
2. перен. Той, хто наділений, володіє чим-небудь, є його виразником. Література соціалістичного реалізму — носій благородних ідей миру і дружби народів (Рад. літ-во, 6, 1957, 10); В буржуазних країнах кіно часто виступає носієм неправди (Ком. Укр., 10, 1965, 59).
3. спец. Розповсюджувач інфекції і т. ін. Сірі пацюки і миші можуть бути носіями більш як двадцяти різних захворювань, небезпечних для життя людини (Наука.., 6, 1960, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 446.