НО́ЧВИ, чо́в, мн. Довгаста посудина з розширеними доверху стінками для домашнього вжитку: виготовлення тіста, прання білизни, купання і т. ін. Молодиці місили діжу та тісто на паляниці в здорових ночвах (Н.-Лев., III, 1956, 73); Кума Глафіра в дерев’яних ночвах купала свого одинадцятого сина (Чорн., Визвол. земля, 1959, 183); Галька в ночвах оджимала сорочку (Головко, І, 1957, 160); Вся долівка і полиці [у сінях] заставлені ночвами з холодцем, баняками й макітрами з їжею (Кучер, Трудна любов, 1960, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 448.