НУДЬГУВА́ННЯ, я, с. Стан за знач. нудьгува́ти. Він помчав до Варшави розважатись і відпочивати, передбачаючи добру нагороду за довге нудьгування (Тулуб, Людолови, II, 1957, 390).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 452.