НЬО, виг., рідко. Уживається як окрик, яким поганяють коней. — Нам чогось так весело, регочемося, борюкаємося на санях, конячку підхльоскуємо… ньо, маленька! ньо, сліпенька!.. (Вас., І, 1959, 80); — Ньо, ньо, — дівочий грудний голос. Батіжком цьвохнула по конях (Головко, І, 1957, 332).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 460.