НЬО́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Поганяти коней вигуком "ньо!". Він знай цмока та тою удкою усюди помахує, та ньока, та приговорює химерно (Кв.-Осн., II, 1956, 232); Циган зануздав кобилу і ньокає (Свидн., Люборацькі, 1955, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 460.