НЮ́ХАННЯ, я, с. Дія за знач. ню́хати 1 — 3. [Дзюба:] Так ось, коли я попросив у нього понюхати, так він… [Жінки:] О, господи. Знов із тим нюханням (Коч., І, 1956, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 458.