Слово "нюхати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


НЮ́ХА́ТИ, аю, аєш, недок.

1. перех. і без додатка. Вдихати через ніс який-небудь запах. — Оце я.. задер свою кирпу вгору до неба та й нюхаю, чи не печуть млинців на небі (Н.-Лев., III, 1956, 351); Нюхає Лисичка — добра страва! Встромляє голову до горнятка, не йде голова! (Фр., IV, 1950, 57); Задерши голову до сонця, він кілька разів глибоко нюхає сухе зілля і вдоволено крутить головою (Гончар, III, 1959, 63); *Образно. Чмелів довгенько дуже слухав І землю носом рив і нюхав, І дуже жалібно стогнав (Котл., І, 1952, 98).

2. перех. і без додатка. Вдихати в ніс лікарські, наркотичні і т. ін. засоби з лікувальною або якою-небудь іншою метою. Пані в кріслі. Коло неї — сполохані, заспані покоївки, дають нюхати, ллють краплі в стакан (Вас., III, 1960, 351); Дід Онисько часто нюхав табаку з ріжка чорними ніздрями (Козл., Ю. Крук, 1950, 95); Його шпортають ножем під ребра, він потрапляє в лікарню, нюхає наркоз (Тют., Вир, 1964, 417).

3. неперех., перен., розм. Вистежувати, вишукувати, розвідувати. — Значить, питання про зв’язкового партизанського штабу. Нехай твоя молодь — хлопці, дівчата, навіть школярі й пацани скрізь пхають носи й нюхають… (Ю. Янов., І, 1954, 158).

4. перех. і без додатка, перев. із запереч, не, перен., розм. Мати що-небудь, володіти чимось. Розділили панське поле між людьми, ..які, живучи на суглинку, зроду не нюхали орного поля (Мур., Бук. повість, 1959, 130); // Знати що-небудь, розумітися на чомусь. Виявилось, що ніхто з усієї бригади покрівельної справи й не нюхав (Збан., Єдина, 1959, 347); // Куштувати, пробувати (їжу або питво). Він, бідний, ..м’яса рідко й нюхав, а ковбаса хіба в сні часом йому приснилася (Фр., IV, 1950, 83); — Сп’янів, чи що? — Ні, батьку, навіть і не нюхав (Тулуб, Людолови, І, 1957, 339).

Ню́хати по́рох: а) брати участь у воєнних діях. Його командиром на зборах самі вибирали вони, бо нюхав не раз уже порох на димних дорогах війни (Уп., Вірші.., 1957, 149); Досвідчене око фронтовика-окопника відразу ж відмітило, що все це тилові пацюки, які й не нюхали бойового пороху (Донч., III, 1956, 138); б) мати досвід у чому-небудь. Ах, панове! Про трусість Мовчіть ви мені! Чи ви нюхали порох В життьовій війні? (Фр., XI, 1952, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 458.