НЯ́НИН, а, е. Прикм. до ня́ня; належний няні. Ми збирались коло грубки слухать нянині казки (Щог., Поезії, 1958, 187); Жінки одягли її [покійницю] в тоненьку, вишиту няниними руками сорочку (Міщ., Сіверяни, 1961, 212).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 459.