НІ́ЗВІДКІЛЬ, присл., розм. Те саме, що ні́звідки.
НІ́ЗВІДКІЛЬ, присл., розм. Те саме, що нізві́дки. Сюди [у долину] нізвідкіль не залетить вітрець і не сколихне гаряче повітря (Гончар, III, 1959, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 422.