НІ́ЗВІДКІЛЯ, присл. Те саме, що ні́звідки.
НІЗВІДКІЛЯ́, присл. Те саме, що нізві́дки. Нестиму фашистам кару.., доки тих, що в мирну погоду хочуть грому, не поглине розколота громом земля — і не буде загрози щастю людському нізвідкіля (Павл., Бистрина, 1959, 172).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 422.