НІЧ, но́чі, ж. Частина доби від заходу до сходу сонця, з вечора до ранку. Ніч, тиха, тепла літня ніч, стояла над землею, виблискуючи зорями, мліючи у своїй розкоші… (Мирний, IV, 1955, 57); У ніч глибоку переходить вечір, Дванадцять чуть ударів із Москви, І гімн летить величний понад світом (Рильський, III, 1961, 119); А вгорі вже блідли зорі: западала пізня ніч (Смолич, Мир.., 1958, 67); * Образно. Ніч історії — капіталізм, день історії — комунізм, і сонце його нестримно сходить сьогодні над нашою планетою (Мист., 5, 1961, 1); * У порівн. В Уласа очі були темно-карі, ясні та привітні, як весняна ніч (Н.-Лев., III, 1956, 295); Фрунзе став як ніч (Гончар, II, 1959, 434).
◊ Бі́лі но́чі див. бі́лий; Глу́па ніч див. глу́пий; Гороби́на ніч див. гороби́ний; День і ніч див. день; Дня́ми й ноча́ми див. день; До́бра ніч див. до́брий; До́брої но́чі — традиційне взаємне дружнє вітання перед настанням ночі або побажання перед сном. Побажай мені доброї ночі (Коцюб., III, 1956, 155); На́ ніч: а) для використання вночі. — Повіриш, беру на ніч повний кисет і не вистачає, — поскаржився він, згортаючи цигарку завтовшки в гвинтівочний патрон (Тют., Вир, 1964, 8); б) для проведення нічного часу, для здійснення вночі. Мабуть, побоялись [козаки] на ніч лишатися в слободі (Головко, II, 1957, 345); — Голова комбіду саме поїхав на ніч орати (Стельмах, II, 1962, 183); Не про́ти но́чі зга́дувати (зга́дуючи) див. зга́дувати; Ні дня, ні но́чі кому — хто-небудь дуже переобтяжений роботою. — Їй завсігди так — ні дня ні ночі, — старує Шурко. — Мабуть, і сьогодні прийде пізно (Мушк., Чорний хліб, 1960, 23); Ніч зорі́ти — не спати всю ніч; Ніч розібра́ти — про закінчення ночі. — І де це ти, чоловіче, чапиш ото до такої пори? — незлобливо, більше з співчуттям, запитала вона. — Вже люди ніч розібрали, а ти ніяк з тою зборнею не розпрощаєшся… (Іщук, Вербів-чани, 1961, 190); Ніч у ніч — кожної ночі; Носи́ти ніч за собо́ю див. носи́ти; Поля́рна ніч- частина року, протягом якої за полярним колом не сходить сонце; Про́ти но́чі — пізно ввечері, перед настанням ночі.— Куди ж ти оце йдеш проти ночі? — питаю я в його (Н.-Лев., III, 1956, 268); — Тьху! Куди його чорти несуть проти ночі (Стельмах, II, 1962, 176); У ніч — у простір, охоплений нічною темнотою. Вартує мати і чуло дивиться у ніч (Сос., II, 1958, 483); Вона ніби ждала його, відразу ж заспішила, вдяглася, замкнула двері, і вони рушили в ніч (Збан., Сеспель, 1961, 178); Упа́ла ніч на що — на якійсь території настала темнота. Упала ніч на табір (Довж., І, 1958, 256); Ці́лу (цілі́сіньку) ніч — протягом усієї ночі. Під тином сіла [мати] І ніч цілісіньку сиділа Та плакала (Шевч., II, 1953, 96); На другий день Раїса довідалась, що о. Василь спокійно проспав цілу ніч (Коцюб., І, 1955, 329).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 429.