НІЧЛІЖА́НИН, а, ч. Той, хто залишився десь на нічліг (перев. у полі, на пасовищі і т. ін.). Нічліжани вечеряли, чим хто мав. Страви не варили, багаття не розкладали, бо лісу не було поблизу (Коцюб., І, 1955, 97); Степова тиша знову заполонила нічліжан, і вони примовкли, тільки з-під гарби чулося могутнє хропіння (Тют., Вир, 1960, 292); * У порівн. Микола радісно почав підніматися на гору, де, мов нічліжани, задрімало кілька гуцульських хаток (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 429.