НІЧОГЕ́НЬКО, розм. Присл. до нічоге́нький. Та й як його не радіти, коли світ зразу покращав: і сонце веселіше засяяло, і пахощі з садів покотились хвилями, і озимина нічогенько показує на сей рік (Коцюб., І, 1955, 21); — Нічогенько ти влаштувався, — заздрісно мовив Фред (Збан., Курил. о-ви, 1963, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 430.