ОБ’Є́ДНУВАЧ, а, ч. Той, хто об’єднує, або те, що об’єднує. Зростав город новий — Москва.. Йому, цьому городові, судилося стати об’єднувачем усіх руських земель (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 560).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 495.