Слово "оббиратися" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ОББИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБІБРА́ТИСЯ, обберу́ся, оббе́решся, док.

1. Знімати з себе що-небудь одне за одним; позбуватися чого-небудь. Жінка підвела дівчинку до припічка. — Сідай отут. Бо тебе, мабуть, так вошва й обліпила. Не обберемося тоді (Головко, І, 1957, 89).

◊ Не оббере́шся кло́поту (кло́потів, ли́ха і т. ін.) — будеш мати багато клопотів, лиха, неприємностей і т. ін. Чіпці байдуже до всього того.. У його тепер свої клопоти, не обберешся їх… (Мирний, І, 1949, 390); Чорне клинцювате обличчя Сафрона побіліло від хвилювання і прихованої злості на Фесюка: знали ж, кого покликати в чесну кумпанію [компанію]. Тепер не обберешся лиха з ним (Стельмах, II, 1962, 112).

2. чим, у що, розм. Набирати, начіплювати що-небудь на себе; вбиратися у щось. Свиня в реп’яхи обібралася (Сл. Гр.); * Образно. Груша на причілку.. вся обібралася зірками, ніби хрущами (Гуцало, Скупана.., 1965, 73).

3. перев. док., заст. Пристати, зголоситися на що-небудь. Обібравсь грибом — лізь у кіш (Номис, 1864, № 7076); Ні один козак не обібравсь.. На долину Черкень погуляти (Укр.. думи.., 1955, 26).

4. тільки недок. Пас. до оббира́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 465.