ОБВАЛЬКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБВАЛЬКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Мазати, обліплюючи товстим шаром глини (будівлю, стіни). Кілька жінок лінькувато місять глину в замісі, щоб дірки в стінах потім нею обвальковувати (Гончар, Тронка, 1963, 320); Змінилася й Олина мати! проясніла, причепурилась сама й хату причепурила — не пізнати… і знадвору обвалькувала, де треба (Юхвід, Оля, 1959, 220).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 469.