ОБГАНЯ́ТИ1, я́ю, я́єш, недок., ОБІГНА́ТИ, обжену́, обжене́ш, док., перех.
1. Рухаючись швидше, обминати й залишати позаду кого-, що-небудь; переганяти, випереджати. Після сніданку Дмитро виїджає на поле. Шляхом його обганяє Мирон Підіпригора, який оце нещодавно.. купив пару кобилок (Стельмах, ІІ, 1962, 273); Десь на дев’ятий день мандрів обігнали ериничани валку своїх полтавських земляків — опішнянців (Гончар, Таврія, 1952, 25); // Випереджати, залишити позаду, змагаючись з ким-, чим-небудь у швидкості руху. По полудні знов скаче селом економ, як навіжений. Періщить коня і плигає в стременах, немов хоче коня обігнати (Кцюб., ІІ, 1955, 61); Миттю зірвавшись з своїх місць, ми побігли назустріч загонові, намагаючись обігнати один одного (Цюпа, Три явори, 1958, 5); * Образно. Одна думка обганяла другу; одна одну випереджала, наче гралися навипередки (Мирний, І, 1946, 385).
2. перн. Досягати більших успіхів, кращих результатів у чому-небудь порівняно з іншим. [Ярина] Язнову випередила всіх свинарок: в роботі мене ніхто не обжене (Корн., ІІ, 1955, 99).
3. у чому, перен. Розвиватися, зростати швидше, ніж хто-, що-небудь. Зменшення забур’яненості має винятково велике значення для льону, бо сходи його довгий час ростуть повільно і бур’яни обганяють їх в рості й глушать (Ол. та ефір. культ., 1956, 88).
4. чим, рідко. Не підпускати (комарів, мух, і т. ін.), махаючи чим-небудь; відганяти. Труп царевича лежав, Над ним Аркадський Підкоморій Любистком мухи обганяв (Котл., І, 1952, 268); // від кого — чого. Відганяючи, боронити, захищати. Вони [діти] беруться обганяти його [коня] від оводів (Фр., VІІІ, 1952, 341).
ОБГАНЯ́ТИ2, я́ю, я́єш, док., перех., розм. Те саме, що оббі́гати. Немає коло возика Лиски!..І жінки тієї немає. Даринка сюди, Даринка туди, обганяла весь садок (Вирган, В розп. літа, 1959, 271).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 476.