ОБГЛА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБГЛА́ДИТИ, джу, диш, док., перех. Водячи чим-небудь по якійсь поверхні, робити її рівною; гладити кругом, по всій поверхні. Маруся обтрушується, обгладжує спідницю, вирвала травиці, обміта черевички… (Тесл., З книги життя, 1949, 60); Та ось сокира готова.. А потім.. під пильник, щоб обгладити, а нарешті на точило, щоб наострити (Фр., IV, 1950, 193).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 476.