ОБГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док., перех.
1. Обмінюватися поглядами, міркуваннями, враженнями і т. ін. з ким-небудь, детально аналізуючи, розглядаючи щось. Він обговорював з нею докладно, що нову діжку треба вимочить добре, щоб огірки не пахли (Коцюб., II, 1955, 285); Коли повернувся Ляський, ми обговорювали, як він заховає записку на випадок, коли б його обшукали при виході (Досв., Вибр., 1959, 121); Обговорили справу докладно, і цар згодився на Каркайлову раду (Фр., IV, 1950, 107); // Висловлюватися по черзі про кого-, що-небудь, даючи певну оцінку; оцінювати. Виборці по-діловому обговорювали кожну названу кандидатуру (Літ. газ., 1. III 1957, 1); Виробнича нарада відбувалася в кабінеті Лобанова.. Обговорювали зроблене та намічали план дальшої відбудови шахти (Ткач, Плем’я.., 1961, 87); Ми повинні сказати собі: щоб єдність була міцною, треба, щоб був засуджений певний ухил. Якщо він намітився, треба його виявити і обговорити (Ленін, 32, 1951, 221).
2. розм. Безпідставно осуджувати, звинувачувати кого-небудь у чомусь; оговорювати; обмовляти. Доки йому пани годили та робили яку вигоду, він їх хвалив; як же тільки вони не давали йому ніякої вигоди, він їх лаяв, мстився і обговорював, скільки було сили (Н.-Лев., IV, 1956, 60); Ще поки Мася молодша була, то хоч вередлива була, та не осудлива; а як стукнуло вже за двадцять, то ту осудила, ту очорнила, ту обговорила (Свидн., Люборацькі, 1955, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 477.