ОБКИ́ДОК, дку, ч., розм., рідко. Те саме, що обзаве́дення. У нас канікули, роботи з рук спало, то я промислую. Все на обкидок копійка скотиться (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 270).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 511.