ОБКИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБКИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. обки́с і обки́снув, ла, ло; док., розм. Дуже намокати; обмокати. Обкис, як лис (Номис, 1864, № 578).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 512.