Слово "обкурювати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ОБКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док., перех.

1. Обдавати, оповивати димом. Міста звідси не видно, тільки високі, тонкі димарі мартенівського обкурювали низьке, свинцеве небо (Руд., Вітер.., 1958, 413); Перед сном Маша, взявши тліючу головешку, обкурила в наметі димом, щоб повиганяти геть комарів (Гончар, Маша.., 1959, 88); Папія схопив своє кадило, пройшов з ним по палаті.., обкурив царя (Скл., Святослав, 1959, 147).

2. Діяти димом, газом, випарами чого-небудь, знищуючи на рослинах шкідників, паразитів. Деревяні підпірки, в тріщинах яких можуть зимувати гусениці, обкурюють сіркою (Захист рослин.., 1952, 428).

3. Покривати сажею, кіптявою. Поїзд шпарко біг, ресори мяко гойдали, рука хибила й огонь сірника ковзнув по цигарці, обкуривши її сизою кіптявою (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 295).

4. Спричинювати появу жовтизни на поверхні чого-небудь від куріння.

5. Курінням робити зручнішим для користування (люльку, мундштук).

6. розм. Обвівати, обсипати (снігом, пилом і т. ін.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 516.