ОБЛЕ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛЕ́ЖАТИ, жу, жиш, док., перех., розм. Лежачи довгий час на одному місці, освоюватися з ним. Миколай сьогодні по морю ходить, а ми, бач, берег облежуємо (Ю. Янов., І, 1954, 263).
◊ Обле́жувати бо́ки: а) намулювати боки, довго лежачи на одному місці; б) лежати довгий час, нічого не роблячи; вилежуватися, відлежуватися. [Тетяна:] Де вже воно буде робити, коли в нього тільки й думки, щоб їсти-пити та боки облежувати! (Мам., Тв., 1962, 288).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 521.