ОБЛИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЛИ́ПНУТИ, ну, неш, док. 1. неперех. Покриватися з усіх боків чим-небудь липким, клейким. Обітріть її губи: грязюкою Покалялись, облипли вони (Граб., І, 1959, 471); Я відбувся тим, що права моя нога геть вище колін облипла грязюкою (Досв., Вибр., 1959, 64).
2. перех. Покриваючи собою, приставати, прилипати до кого-, чого-небудь. Розмоклий чорнозем облипав колеса (Бойч., Молодість, 1949, 200); Малуші здалося, що потрапила вона в якесь павутиння, хоче його порвати, скидає з себе, а воно облипає, обсотує її все міцніше й міцніше (Скл., Святослав, 1959, 108).
3. перех., перен. Щільно облягати, обтягувати (про одяг). Офіцер.. чистий, вимитий, причесаний, у лайкових рукавичках, які щільно облипали сухощаві руки (Тют., Вир, 1964, 407); // Прилипаючи до когось, чогось, охоплювати собою кого-, що-небудь. Дівоча постать нечутно шаснула до Лукії в садок.. у мокрій, що аж тіло облипала, одежі (Гончар, Тронка, 1963, 226); Мокрий увесь [Сашко], так на ньому й облипла одежа (Головко, І, 1957, 350); Білизна закривавлена облипла на мені (Сос., І, 1957, 122); Мокра.. сорочка облипла його могутнє тіло (Коцюб., І, 1955, 232).
4. перех., перен., розм. Насідаючи великою масою, покривати собою поверхню чого-небудь (про комах, птахів). Облипала [мошкара] напружені обличчя [бійців], нахабно лізла в очі (Гончар, III, 1959, 440); Та не кружать вже [чорні круки], не грають — Спочивають, Всі дороги попід гори Облипають (Ус., Дорогами.., 1951, 148); Денце макітри облипли мухи (Коцюб., II, 1955, 237); // неперех., чим. Покриватися великою масою (комах, птахів). Верх її [арки] гавами густо облип! (С. Ол., Вибр., 1959, 270).
5. перех., перен., розм. Густо обступати з усіх боків; оточувати. Юрмилися навколо козаки, облипали кобзаря (Тулуб, Людолови, І, 1957, 469).
6. перех., перен., розм. Рясно рости, покривати собою дерева, кущі (про плоди). Ягоди облипали гілля; // неперех., чим. Рясно покриватися (плодами). Кущі винограду облипли блідо-зеленими кетягами (Коцюб., І, 1955, 245).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 524.