ОБЛИЦЬО́ВУВАТИСЯ, ується, недок., ОБЛИЦЮВА́ТИСЯ, ю́ється, док., буд. Покриватися шаром якого-небудь матеріалу для надання міцності або для оздоблення. Зовнішня поверхня голландської печі облицьовується кахлем (Шк. гігієна, 1954, 193); Нижня частина стін, що заглиблювалася в грунт, облицьовувалась дерев’яними дошками або обаполами (Вісник АН, 8, 1949, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 525.