ОБЛУ́ЩЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до облу́щити. Мікробіологи вивели так звані нові раси мікроорганізмів, за допомогою яких можна одержувати бутиловий спирт не з борошна, а з облущених качанів кукурудзи (Веч. Київ, 28.І 1963, 2).
2. у знач. прикм. Який відпав, осипався дрібними частинками, шматками. Облуплена, облущена фарба бортів. Іржа… Ілюмінатори засновані павутинням (Гончар, Тронка, 1963, 236).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 531.