ОБЛЯ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛЯ́ПАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Обкидати, обливати кого-, що-небудь бризками якоїсь рідини; оббризкувати; // Обкидаючи, обливаючи бризками, забруднювати кого-, що-небудь. Падаючи.., обидва полетіли в розлив джерела. Під їх вагою вода розбризкалась фонтаном, обляпуючи обох з ніг до голови багном (Галан, Гори.., 1956, 73); — А в тій хвилі як не бухне кипя’чка, так нас усіх і обляпала (Фр., IV, 1950, 19); Давид сказав, що аби глиною не обляпала [Марія] книжок (Головко, II, 1957, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 532.