О́БМАЛЬ, присл., розм. Недостатньо, малувато. В Карпатах не дурно такі замлілі та сухорляві люди: тут обмаль хліба, а робота важка (Н.-Лев., II, 1956, 406); — Може, на війні людей обмаль, а нас отут затримують (Кочура, Зол. грамота, 1960, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 533.