Слово "обманювати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ОБМА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБМАНУ́ТИ, ману́, ма́неш і розм. ОБМАНИ́ТИ, маню́, ма́ниш, док., перех.

1. Словами, вчинками або діями вводити в оману кого-небудь; обдурювати. Кадети обманюють не тільки лівих селян, а і правих (Ленін, 16, 1971, 338); Але обманути Дмитра було важко (Коз., Гарячі руки, 1960, 67); [Дівчата:] Знаємо ми вас! Шкода, нас ви не обманите, До себе не переманите (Кроп., II, 1958, 78); * Образно. Палив ліси я, сіяв каву, Вбивав я, крав і грабував, Я долю обманить лукаву Своєю впертістю жадав (Рильський, III, 1961, 292); // Говорити неправду; брехати. — Чому полк робітників і селян під керівництвом прапорщика розбив певну військову одиницю, очолювану сотнями офіцерів.. з вищою військовою освітою? — Ваш удар був надто несподіваним. — Ні. Не тому. Не обманюйте (Довж., І, 1958, 163); — І де ти взявся? — Прямо з села поспішав, щоб тобі пособити!.. — Ніби ти бачив, як я йшла?.. Ой обманюєш, Романе! (Стельмах, І, 1962, 129); // Не виконувати своїх обіцянок, порушувати, ламати слово. Партія есерів обманула селян: вона переповзла з свого земельного проекту на поміщицький, кадетський .. (Ленін, 26, 1951, 193); [Xимка:] Гості ж, певно, не обманять — прийдуть (Мирний, V, 1955, 219).

2. Діяти нечесно, вдаватися до обману, шахрайства щодо кого-небудь; ошукувати. — На ярмарках людей обманюєш? — Людей, батюшко, ні, а баришників — є гріх (Стельмах, І, 1962, 189); У сумі мати жде синів, З людьми у гніві на байдужих, Які живуть, "як бог велів": Вкрадуть, обманять — і не тужать (Гірник, Стартують.., 1963, 90).

3. перен. Не справджувати чиїх-небудь надій, сподівань і т. ін. Чи весняні здійсняться мрії? Чи літо не обманить їх? (Рильський, І, 1960, 124).

4. Порушувати подружню вірність; зраджувати (у 2 знач.).

5. Обманом, нещирими обіцянками домагатися інтимних стосунків з дівчиною, жінкою; спокушати, зводити. — Що ж? — каже, — хоч і обманув, та не посміявся… (Кв.-Осн., II, 1956, 449).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 534.