ОБМА́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок. Махаючи чим-небудь, обвівати себе струменем повітря; обмахувати себе. Він сів на ліжку, обмахувався од жари руками (Н.-Лев., І, 1956, 456); Вона тримає віяло, злегка обмахується ним, (Ю. Янов., IV, 1959, 133); // Махаючи чим-небудь, відганяти від себе (мух, комарів і т. ін.). Праведники зривали тут з дерев золоті яблука і обмахувались, певно від комарів, пальмовим віттям (Донч., III, 1956, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 535.