ОБМОКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБМО́КНУТИ і ОБМО́КТИ, кну, кнеш; мин. ч. обмо́к, ла, ло; док. Ставати мокрим, намокати. Здорові каченята ніколи не обмокають, якщо їм дається повна свобода для самостійного виходу на воду і назад на берег (Птахівн., 1955, 218); Обмок — як вовк, обкис — як лис, голоден — як собака! (Укр.. присл.., 1955, 48); Обмокли хлопці — рубця сухого не було (Головко, І, 1957, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 542.