ОБМУНДИРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обмундирува́ти. Якось надвечір прийшли вони до куреня обмундировані, вимиті, пострижені (Тют., Вир, 1964, 341).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 544.