О́БМІН, у, ч.
1. Дія за знач. обмі́нювати і обмі́нюватися. Рожева папуга подавала вам ваше щастя в обмін на маленьку білу монетку (Смолич, II, 1958, 9); У Варшаві я проробив майже рік, — спочатку при російсько-українсько-польській репатріаційній комісії по обміну військовополоненими, а потім керуючим справами посольства (Довж., І, 1958, 18); Аліна, Рада й Воля вперше після Києва зосталися на самоті для обміну думками (Ю. Янов., II, 1954, 95).
2. спец. Процес руху товарів як форма розподілу продуктів праці суспільства. Свобода обороту і свобода торгівлі, це значить товарний обмін між окремими дрібними господарями (Ленін, 32, 1951, 189).
◊ О́бмін речови́н — сукупність процесів у живих організмах, пов’язаних із засвоєнням речовин із зовнішнього середовища і їх перетворенням. Обмін речовин — це той найважливіший процес внутрішнього життя організму, який обумовлює певний характер його взаємодії з оточуючим середовищем (Наука.., 1, 1964, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 539.