О́БМІШКА, и, ж. Висівки або дерть, які підмішують у корм тваринам. На кукурудзяній обмішці кабани ростуть, мов на опарі (Горд., II, 1959, 293); // Корм для тварин, замішаний на висівках або дерті. Чоловік хутко випріг коней, завів їх до стайні, замішав у яслах обмішку (Мик., II, 1957, 283).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 541.