ОБНАДІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБНАДІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., перех., розм. Подавати, вселяти надію, упевненість у чому-небудь. Невдачі не розчаровували Максима. Навпаки, що далі, то більше обнадіювали: менше залишалося сіл, ближчою ставала зустріч з Маринкою (Кочура, Родина.., 1962, 74); Йому треба було сказати щось дівчині, треба було обнадіяти чимсь (Міщ., Сіверяни, 1961, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 545.