ОБНЕ́СЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обнести́ 1 — 4, 6, 7. Шляхта замкнулася у фортеці, обнесеній, крім валів, ще й високим частоколом (Панч, Гомон. Україна, 1954, 368); Ми і чаркою не обнесені і на дошку пошани занесені (Укр.. присл.., 1955, 365);// обне́сено, безос. присудк. сл. З-за хатки виглядали невеличкі хлівці, повіточки; трохи далі — тік: за током — огород; а все кругом обнесено низенькою ліскою (Мирний, І, 1949, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 545.