ОБНО́ВА, и, ж., розм. Нова, щойно придбана, пошита, подарована і т. ін. річ (перев. про одяг, взуття). На великдень.. діти Грались собі крашанками Та й стали хвалитись Обновами (Шевч., II, 1963, 220); При боці [у хлопця] .. обнова: шабелька поблискує (Гончар, II, 1959, 89); Фрося зняла з рукава якусь білу ниточку; було видно, що вона бережно ставиться до своєї обнови (Гур., Наша молодість, 1949, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 546.